СИЛА́К, а́, ч., розм. Те саме, що сила́ч. Лише згадував [дід], що був колись силак, що дванадцять пудів на пароплав виносив (Мик., II, 1957, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 167.