Про УКРЛІТ.ORG

сикавка

СИ́КАВКА, и, ж.

1. розм. Дитяча іграшка з бузинової трубки, в яку спочатку всмоктують воду, а потім видувають її струменем. Набере було в сикавку маленький Олекса з калюжі біля колодязя чогось такого ріденького, що аж ніяк водою не можна назвати, і підкрадеться до кота, щоб його поцілити (Вишня, II, 1956, 258); Вона, сикавка, хоч і не вогнепальна зброя, вона більше гідропульт, та проте й вона привчала до окоміру (Вишня, II, 1956, 258).

2. діал. Пожежний насос. — Панове, ратуш [ратуша] горить! До коновок і сикавок! (Фр., VI, 1951, 337).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 163.

вгору