СИЗОКРИ́ЛЕЦЬ, льця, ч., нар.-поет. Птах із сизими крилами (здебільшого про голубів, орлів). На могилі він бачив не голубів, а якусь дрібноту пташиного роду, але як добре буде сказати слово істини про сизокрильців, бо ж сам святий дух голубом носиться над грішною землею (Стельмах, Хліб.., 1959, 507); Ой як на Чорному морі, та на білому камені, Орел-сизокрилець квилить-проквиляє… (Бурл., О. Вересай, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 162.