СИЗЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до си́зий 1, 3. Коли ж з чистого, як сльоза, скла графин заграв сизенькими смужечками світу.., приязно забряжчали чарочки, хитаючись на своїх високих підставках, тоді зразу забулося про все (Мирний, III, 1954, 268); — Яка красива. Ну — лялечка! ніжно і зворушено промовила мати. — І позіхає, глянь. Голубонько ж ти моя сизенька, квіточка… (Довж., Зач. Десна, 1957, 479).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 162.