СИГА́РА, и, ж. Щільно скручені в товсту трубку тютюнові листки для куріння. Увечері сигару запалив я (Граб., І, 1959, 500); В світлиці стало порожньо, тільки хмарами висів густий дим од дорогих сигар (Н.-Лев., III, 1956, 138); Полковник сидів у кріслі на кормі. Він задумливо палив сигару і читав книжку (Ю. Янов., II, 1958, 69); * У порівн. Довга тонка гармата задерлася вгору, як химерна сигара, і з її жерла курив сизий димок… (Донч., VI, 1957, 483); // перен. Що-небудь схоже на таку трубку. В той день на базі злітали й сідали важкі окрилені сигари літаків (Собко, Срібний корабель, 1961, 41); На спеціальних візках повільно рухаються багатометрові металеві сигари [ракет], на могутніх тягачах — бойові обслуги (Рад. Укр., 8.ХІ 1960, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 156.