СИВОЧУПРИ́ННИЙ, а, е. Який має сиву чуприну; із сивою чуприною. З народу вийшло четверо найстаріших сивоусих і сивочупринних запорожців (Довж., І, 1958, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 156.