СИВОКРИ́ЛИЙ, а, е, поет. Який має сиві крила; із сивими крилами. — Ой ти, орел сивокрилий, високо літаєш! (Чуб., V, 1874, 888); Ой чому ти не літаєш, Орле сивокрилий? (Рудан., Тв., 1959, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 155.

Сивокрилий, а, е. = Сизокрилий. Летить орел сивокрилий. Чуб. V. 807.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 118.