СИВОГОЛО́ВЕЦЬ, вця, ч., розм. Чоловік із сивою головою. — А-а-а, се, — каже, — той, сивоголовець?.. (Мирний, І, 1954, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 155.