СИВИ́ЗНА́, и́зни́, ж. Те саме, що сивина́. Бреде [кобзар] ось селом, На плечах полатана свита; Нависла сивизна йому над чолом (Манж., Тв., 1955, 154); Чорне убрання і гладко причесане волосся, чорне, з чималою сивизною, надають жінці чернечий вигляд (Л. Укр., III, 1952, 591); З-під беретика вибивалося коротке пасмо чорного кучерявого волосся — злегка посрібленого сивизною (Смолич, Світанок.., 1953, 329); [Тарас:] Вибачте, професоре. Але ж ви знаєте, що ми не всяку сивизну поважаємо (Мик., І, 1957, 163); Усе в природі чекало снігу. А він лише поманив примарною сивизною інею і кількома ріденькими лапатими сніжинками (Коз., Сальвія, 1959, 131).
З сиви́зни́ вікі́в (столі́ть) — те саме, що З сивини́ вікі́в (столі́ть) (див. сивина́). Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда-Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Богун, і Богдан, і славний Морозенко, і козаки Швачка та Голота — і кличуть до бою за Батьківщину (Довж., III, 1960, 22); Сиви́зна́ вікі́в (столі́ть) — те саме, що Сивина́ вікі́в (столі́ть) (див. сивина́).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 153.