СИВЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, нар.-поет. Пестл. до сиве́нький. Через нашу річечку Переправа є, Там дідок сивесенький Гучно в бубон б’є (Мур., Лірика, 1954, 82); — Моя мила, милесенька, Голубка сивесенька, Усю нічку буркотала, Мені спать не давала (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 23); Чудовий нічліг! Стелі в йому головою не думай достати, хіба навспинячки станеш. Стеля сивесенька (Тесл., З книги життя, 1949, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 153.