СИВ, а, е, нар.-поет. Те саме, що си́вий 2. Ой по горах, по долинах, По козацьких українах Сив голубонько літає, Собі пароньки шукає (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 378).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 153.

Сив, ва, ве = Сивий. На тій сосні сив сокіл сидить. Чуб. III. 299.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 117.