СЕЧОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до се́ча.

∆ Сечова́ кислота́ — кристалічна речовина, що є продуктом азотистого обміну в організмі людини й хребетних тварин і становить складову частину сечі. У нирках та сечовому міхурі людини з’являються [при сечокам’яній хворобі] відклади щавлевої, фосфорної, сечової та інших кислот (Знання.., 5, 1967, 27); Сечове́ ви́снаження — те саме, що сечови́снаження; Сечови́й міху́р — мішкоподібний орган людини та хребетних тварин, у якому збирається сеча перед виведенням її з організму. Сечовий міхур лежить у порожнині таза. Це дуже мінливий щодо ємності мішок з досить товстою м’язовою стінкою, яка може дуже розтягуватися (Анат. і фізіол. люд., 1957, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 152.