СЕЧОВИ́ДІЛЕННЯ, я, с. Процес утворення сечі в нирках і виведення її з організму людини й тварини. Розлади сечовиділення при захворюваннях нирок спричиняють важке отруєння організму невиділеними складовими частинами сечі (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 199); У маленьких дітей протягом першого року життя спостерігається мимовільне сечовиділення (Шк. гігієна, 1954, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 152.