СЕ́ЧА, і, ж. Рідина, що виділяється нирками людини й хребетних тварин як продукт обміну речовин і виводиться з організму через сечовивідні шляхи. Кров і сеча тварин з видаленими наднирковими залозами набуває токсичних властивостей (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 93); Запах кізяків і сечі не міг розвіяти навіть вітер (Тют., Вир, 1964, 358); З органічних добрив при підживленні найкраще використовувати сечу сільськогосподарських тварин, гноївку, пташиний послід (Овоч., 1956, 57).

∆ Крива́ва се́ча — те саме, що гематурі́я. З важливих теоретичних робіт слід відзначити опрацювання.. гіпотези про збудника хронічної гематурії корів (кривава сеча) (Наука.., 10, 1956, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 151.