Про УКРЛІТ.ORG

сеунч

СЕУ́НЧ, а, ч., іст. У давньоруській і російській державі — гонець, вісник. Козаки, що супроводжували сеунча, привезли з собою і кинули на землю біля шатра царевого прапор коронного гетьмана, бунчук і булаву (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 486).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 151.

вгору