СЕ́ТЕР, а, ч. Порода мисливських лягавих собак з довгою шерстю. Це був кудлатий пес, сетер, брудно-червоної краски (Март., Тв., 1954, 245); Колись нам доводилось бачити, як єгер навчав сетера науки полювання (Вишня, І, 1956, 275).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 151.