СЕСТРИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до сестри́чка; належний сестричці. Михайло на сю річ сестриччину мовчить, бо не хоче змагатися з дівчинкою маленькою (Вовчок, І, 1955, 382).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 151.