СЕРЦЕ́ВИЙ, а, е. Прикм. до се́рце 1. Наприкінці першого року життя [дитини] у зв’язку з розвитком серцевого м’яза ударний об’єм серця зростає більше, ніж у 4 рази (Шк. гігієна, 1954, 79); Небажані реакції, що виникають під час операції, виявляються в порушенні серцевої діяльності, розладі дихання (Наука.., 7, 1958, 27); // Пов’язаний з хворобою серця. У матері стався такий серцевий приступ, що її насилу врятували (Коз., Листи.., 1967, 267); // Признач. для лікування хвороб серця. Знову вдаються [лікарі] до серцевих ліків. Він немов повертається до життя (Сміл., Сад, 1952, 307); Випила [Оксана Сергіївна] серцеві краплі й полежала після них (Ю. Янов., II, 1954, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 149.