СЕРЕБРО́, а́, с., заст. Срібло. За богами — панства, панства В серебрі та златі! Мов кабани годовані — Пикаті, пузаті!.. (Шевч., І, 1963, 244); Тут [на базарі] багато чудових речей, кованого серебра, шовків (Коцюб., III, 1956, 348); Їдять вони [пани] з серебра, п’ють з хрусталю, а частують з золота (Вовчок, І, 1955, 380).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 133.