СЕРДЕ́ШНЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до серде́шний. [Настуся:] Сердешненький! Книжечки складає У торбину і бриль бере (Шевч., II, 1953, 172); Вові стало навіть шкода дівчини: «Сердешненька», — думалось йому (Вас., І, 1959, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 132.