СЕРДЕНЯ́, я́ти, с. Зменш.-пестл. до се́рце 1 — 3. Вийди, дівчино, Вийди, рибчино, Вийди, серденя, Утіхо ж моя (Чуб., V, 1874, 160); — Чужого труда ніхто не цінить,— піддержав розмову математик. — Ой, не цінять, серденя, ніяк не цінять! (Кос., Новели, 1962, 112); // Коханий або кохана. Хай і вона, завмираючи від щастя, стріне на якомусь містку свою сподівану долю, і хай суджений під зорями понесе своє серденя, нашіптуючи йому найкращі слова (Стельмах, І, 1962, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 129.

Серденя, няти, с. Сердечко. Употребляется преимущественно какъ ласкательное слово. Чуб. III. 166. Вже не чути, не видати мого серденяти, десь у мого серденяти нерідная мати. Н. п. Ум. Серденятко, серденяточко. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному Богу. Мет. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 114.