СЕПАРА́ТОР, а, ч.

1. Апарат для відокремлення однієї речовини від іншої або для виділення однієї речовини із складу іншої. Автоматичні машини роздрібнюють вугілля, сортують його, очищають на сепараторах, навантажують у вагони і відправляють (Автомоб., 4, 1960, 93); // Апарат для виділення вершків із незбираного молока. На заводі серед установлених машин він облюбував невеликий сепаратор.. Сепаратор такого розміру повністю забезпечив би переробку молока (Чорн., Визвол. земля, 1959, 186); — Чи не допоможе мені хто-небудь із вас сепаратор покрутити? Молока навезли, а крутити нікому (Тют., Вир, 1964, 37).

2. У підшипниках — металева обойма для роз’єднання шариків або роликів, для збереження однакової відстані між ними. Щоб останні [шарики й ролики] не терлись один об одного, їх вміщують в обойму, що інакше називається сепаратором (Токарна справа.., 1957, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 127.