СЕПАРАТИ́ЗМ, у, ч., політ. Прагнення до відокремлення, відособлення. У міжнародному робітничому русі питання про сепаратизм стало особливо живо в 1910 році на конгресі в Копенгагені (Ленін, 23, 1972, 120); // У багатонаціональних буржуазних державах — політичний рух національних меншостей, скерований на відокремлення від державного цілого й утворення самостійної держави. Фінляндці приїздять і говорять, що сепаратизм у них наростав, бо кадети не дають Фінляндії повної автономії (Ленін, 31, 1973, 416).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 126.