СЕЛЮ́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Прикм. до селю́к; // Власт. селюкові. Була в ньому сила, але і в ній було щось селюцьке, важке, неотесане (Гончар, Людина.., 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 119.