СЕ́ЛЬНИЙ: ◊ Се́льний крин, заст.: а) дика польова лілія. * У порівн. Облизавсь старий котюга, І розпустив слини, І пазурі простягає До Самаптянині, Бо була собі на лихо Найкраща меж нами, Меж дівчатами; мов крин той Сельний при долині — Меж цвітами (Шевч., II, 1963, 94); б) символ чистоти, юності, краси.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 120.