СЕЛЕНІ́ТОВИЙ, а, е, мін. Прикм. до селені́т²; // Зробл. із селеніту. Селенітова попільничка.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 117.