СЕЛЕНІ́ДИ, ів, мн. (одн. селені́д, у, ч.). Хімічні сполуки — похідні селену. Взаємодія селенідів з воднем показала, що при температурі 300° С водень реагує з ними, утворюючи полуторні селеніди (Вісник АН, 3, 1971, 83); Селенід кадмію; Селенід алюмінію.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 117.