СЕ́КЦІЯ¹, ї, ж.

1. Одна з частин, ділянок, що складають яке-небудь ціле. Атомний криголам будується за останнім словом техніки. Він, зокрема, складатиметься з цілих секцій; вага деяких з них буде дорівнювати 75 тоннам (Наука.., 12, 1956, 21); Для засипки зерна треба будувати сховище з секціями на 30-40 тонн. Так слід робити для того, щоб під час засипки зерно довго не лежало відкритим (Рад. Укр., 3.VII 1961, 3); // рідко. Те саме, що зупи́нка 2. Так забавлявся [Микола] розмовою, що й не завважили [приятелі], коли заїхали трамваєм дві секції (Март., Тв., 1954, 408).

2. Відділ або підвідділ установи, організації, товариства і т. ін., що має певну спеціалізацію. У нашій письменницькій організації працюють дві творчі секції: прози та поезії (Літ. Укр., 12.VIII 1969, 1); Я був головою Всесоюзної творчої секції працівників кіно (Довж., І, 1958, 27); При Палаці культури працювала велика акробатична секція, і Максим разом з іншими артистами вирішили допомогти її учасникам (Ткач, Арена, 1960, 198); Усі фізико-технічні і математичні науки об’єднані в секцію, що її очолює Герой Соціалістичної Праці академік В. М. Глушков (Наука.., 5, 1969, 11); РКП(б), як провідна секція Комінтерну, подавала велику допомогу молодим зарубіжним компартіям в їх ідейному і організаційному зміцненні (Ком. Укр., 3, 1969, 24); // Частина торгового приміщення, де продають однорідні предмети. Різноколірними вогнями сяють.. секції ялинкових прикрас універмагу «Україна» (Веч. Київ, 11. XII 1968, 1); // Один із підвідділів з’їзду, конференції та ін., на засіданнях яких обговорюють спеціальні питання. [Сагайдак:] Насте! Засідання секції перенесли на післязавтра. Відбудеться в конференц-залі музею образотворчих мистецтв. Моя доповідь мусить бути готова завтра ввечері (Дмит., Драм. тв., 1958, 483).

СЕ́КЦІЯ², ї, ж., мед. Розтин трупа. Русин умер.. Секція, його тіла, доконана трьома лікарями, виказала навіть причини, задля яких він мусив умерти (Фр., II, 1950, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116.