СЕКУ́НДОЧКА, и, ж. Пестл. до секу́нда. — Ви зачекайте секундочку, маестро, я тільки позав’язую ці пакуночки (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 305); // У формі знах. в. уживається як прохання трохи зачекати. Дорош приклав руку до картуза, зробив поворот і пішов до дверей. — Секундочку. Ви лейтенант Дорош? — Так точно! (Тют., Вир, 1964, 196).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116.