СЕКУНДА́НТ, а, ч.

1. Свідок і посередник, який супроводжує кожного з учасників дуелі. «Прошу Вас визначити час і місце, куди я можу направити своїх секундантів. З повним презирством Іван Піддубний» (Коцюб., І, 1955, 410).

2. Посередник і помічник учасників спортивних змагань (із боксу, шахів, фехтування і т. ін.). Боксери сіли на підставлені табуретки.. Секунданти обмахували їх рушниками (Собко, Звич. життя, 1957, 159); В Аргентині всі були впевнені в перемозі Капабланки. До того ж, Альохін грав без секунданта, покладаючись лише на свої власні сили (Наука.., 11, 1967, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116.