СЕКТА́НТ, а, ч.

1. Послідовник певної релігійної секти. Велике враження на сектантів справляють виступи перед ними людей, які порвали з вірою в бога і стали переконаними атеїстами (Ком. Укр., 9, 1963, 54).

2. перен. Людина, що керується вузькими груповими інтересами, відзначається догматичними поглядами і переконаннями; учасник секти (у 2 знач.). Догматики і сектанти.. по-начотницькому підходять до марксистсько-ленінського вчення, розглядають його як застиглі, незмінні догми, відірвані від живої дійсності (Ком. Укр., 10, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 114.