СЕ́КТА, и, ж.
1. Релігійна громада, що відокремилася від панівної церкви. [Кай Летіцій:] Друже, ми не знаєм, які та секта наставля тенета на неофітів (Л. Укр., II, 1951, 369); Значну кількість послідовників мала у свій час релігійна секта старообрядців (офіціальне духовенство називало їх розкольниками) (Наука.., 1, 1958, 44); Стара баба, мати Григорієвого батька Романа, фанатичка із секти євангелістів, вклала всю душу, щоб зробити таким же свого сина (Ле, В снопі.., 1960, 140).
2. перен. Відокремлена група осіб, що замкнулася в своїх вузьких групових інтересах. ..борючись з теоріями всіх.. сект і шкілок, Маркс виковував єдину тактику пролетарської боротьби робітничого класу в різних країнах (Ленін, 26, 1972, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 114.