СЕКСТАКО́РД, у, ч., муз. Акорд із трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти. Низхідна секвенція з розкладених мажорних секстакордів — своєрідний лейтмотив Баби Мряки [в опері Ю. Мейтуса «Іскра життя»] (Мист., 2, 1965, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 114.