СЕБЕЛЮ́БСТВО, а, с. Турбота тільки про себе, про свої інтереси; егоїзм. Дорошеві зробилося досадно, бо він спіймав себе на тому, що не позбавлений себелюбства (Тют., Вир, 1964, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 109.