СЕА́НС, у, ч.

1. Виконання, здійснення чого-небудь (роботи, лікування та ін.) у певний проміжок часу без перерви, а також проміжок часу безперервного виконання чогось. Я тільки раз в житті могла витримати один сеанс [спіритизму] до кінця (Л. Укр., V, 1956, 396); Щоразу сеанси малювання затягались (Ільч., Серце жде, 1939, 342); З початку польоту зі станцією «Марс-1» було проведено понад 50 сеансів радіозв’язку (Рад. Укр., 29.I 1963, 1).

2. Демонстрування, показ чого-небудь (кінокартини, шахової гри тощо) без перерви протягом певного проміжку часу. Одного разу ми пішли в кіно аж на Сінній площі. Я, Ромка, Женя і Юрчик. Після сеансу їхали назад трамваєм (Сміл., Сашко, 1957, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 107.