СГРАФІ́ТО, невідм., с.

1. Спосіб двоколірної декоративної обробки керамічних виробів вискоблюванням у певних місцях кольорового лицювального шару, яким спочатку була вкрита поверхня виробу. Київський державний художній інститут почав виховувати кадри художників-монументалістів. Вони вивчають техніку мозаїки, фрески, сграфіто (Мист., 4, 1966, 3); // Спосіб декоративного оздоблення стін продряпуванням шарів штукатурки.

2. Художній твір, виконаний таким способом. Красиве кольорове сграфіто зробили художники.. в актовому залі школи (Веч. Київ, 3.ІІІ 1967, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 107.