СВІТУ́Н, а́, ч., ент., діал. Світляк. * Образно. Вовки бігли мовчки, нечутні, невидимі, примарливо-безтілесні. Тільки летіли.. світуни вовчих очей (Загреб., Шепіт, 1966, 7).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 97.

Світун, на, м. Насѣк. Lampyris nostiluca, свѣтлякъ, ивановъ червячекъ. Вх. Пч. I. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 110.