СВІ́ТОМ, присл. На світанку. Увечері панич пішов.. та вернувся аж світом (Мирний, III, 1954, 168); Цілу ніченьку гуляла [Хівря], співала.. та танцювала, світом в двір вернулася (Григ., Вибр., 1959, 102).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 96.

Світом нар. На разевѣтѣ. Левиц. І. 31. Ой заболіла голівонька світом. Грин. III. 628.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 110.