СВІТОВИ́Й1, а́, е́.
1. розм. Прикм. до світ1 1. Усі скелі облиті вранішнім сонцем, веселим, ясним.. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром, видуману геніальною фантазією (Н.-Лев., II, 1956, 414).
2. Стос. до світу (див. світ1 2). Найчорніше на світі — се дощ світовий. День непевний, тремтячий встає, боязкий (Л. Укр., IV, 1954, 264); [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко, а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [Олена] собі голову (Вас., III, 1960, 62); // Який буває на світанку. Була пишна тиха ніч. Над Одесом [Одесою] вже стояв світовий білуватий туманець (Н.-Лев., V, 1966, 233).
Від світово́ї зорі́ до вечі́рньої — з раннього ранку до пізнього вечора. За цілий довгий літній день, од світової зорі до вечірньої, спини не розгинаючи, тільки двадцять снопів і заробила [Мотря]!.. (Мирний, II, 1954, 141); До зорі́ світово́ї — до сходу сонця. Зірвалися вони [діти] того дня до зорі світової і побігли усі, гонячи до Дніпра вмиватися (Вовчок, І, 1955, 301).
СВІТОВИ́Й2, а́, е́.
1. Стос. до світу (див. світ2 1). Надійка.. пригадувала космонавтів, які, перемагаючи все: і опір світової матерії, її загадковість, і свої, природні, людські, внутрішні перепони, — штурмують простори всесвіту (Коз., Листи.., 1967, 275).
2. Який стосується земної кулі; який охоплює всю земну кулю, все людство; всесвітній. Любується [Івась] красою світовою, квітучими рослинами, живлом усяким (Мирний, І, 1949, 181); Світовий соціалізм — це основне завоювання і дітище міжнародного робітничого класу, найбільш передовий і могутній загін світового революційного руху (Ком. Укр., 10, 1973, 63); Кортить прочитати газету, щоб бути в курсі світової політики (Ю. Янов., I, 1954, 77); Ніколи не являла людина й стільки благородної сили й величі духу, скільки явила у [другій] світовій війні незмірна радянська душа (Довж., І, 1958, 356); // Належний світові. У надрах Близького Сходу є 60 процентів світових запасів нафти (Рад. Укр., 7.VII 1967, 1); // Відомий усьому світові; славнозвісний, славетний. З світовими класиками я ознайомився ще в часи, коли був за стипендіата при двокласовій [двокласній] школі (Вас., IV, 1960, 49); [Дубина:] В нашому місті є вчені-біологи з світовим іменем (Мороз, П’єси, 1959, 165); // Визнаний у всьому світі. Багато європейців тепер учиться російської мови, й не далеко той час, коли вона буде прийнята в число мов світових (Драг., II, 1970, 356); — Даруйте мені мою настирливість, але дозвольте бувати у вас. Ваше відкриття має світове значення… (Донч., II, 1956, 77); Окремі вироби промисловості України вже досягли за своїми якостями рівня світових стандартів (Знання.., 4, 1967, 2); Світовий рекорд виплавки сталі; Світовий рекорд врожаю; Світовий рекорд у плаванні.
3. рідко. Власт. звичайному, буденному життю. Сідай же, будь ласка, та посидь, погомонимо про се да про те світове (Барв., Опов.., 1902, 226); Мати з Чайчихою про долю та про безталання світове почнуть, а зведуть усе на діток своїх… (Вовчок, І, 1955, 235); // Власт. життю у всіх його проявах. — Ой, Химо, — промовляє [Катря], — як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе (Вовчок, І, 1955, 225); [Патрицій:] Брате мій, ти напути на нашу віру жінку, тоді вона вже плакати не буде по марних світових розкошах (Л. Укр., II, 1951, 227); // Який відповідає усталеним вимогам певного суспільства, колективу. Світові звичаї знає [Дружка]: Кого встріне — привітає (Гл., Вибр., 1951, 222); // Власт. усім; людський. Він хтів принаймні словом полегшить свою душу, як хмара чує потребу вилить свою вагу, і говорив. Бо що свої болі — пусте. Світове горе велике (Коцюб., II, 1955, 41); // Який усі добре знають; загальновідомий. Усе світове я їй [Катрі] доводжу гарно, беруся розсудливо, як могучи́,— та шкода мого розуму клопітного! (Вовчок, І, 1955, 214); Прилащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова Приманюють великого й малого, — То вже така дурниця світова (Гл., Вибр., 1951, 91).
◊ Світова́ річ: а) звичайна річ, нічого дивного. — Роман не бив тебе, не нівечив. Він чоловік тихий. А коли ви, може, коли і полаялись, то це світова річ. Без лайки, змагання та сварки ніхто не проживе (Н.-Лев., VI, 1966, 414); б) уживається як вставне словосполучення в значенні відомо, звичайно. Вона вилюдніла б, світа б побачила та й собі що-не-що справила б. А то — річ світова — трапиться чоловік, то, дивись, і перев’язати нічим (Хотк., І, 1966, 124); [Юда:] З сусідами в той час я позивався за спаш, за оранку — річ світова! — і змучився ворогуванням людським (Л. Укр., III, 1952, 133).
4. заст. Прикм. до світ2 7. Sopnie багато дечого бракує. Звісно, з часом то все прийде, але все ж треба, щоб вона як можна скоріш привикла до світових звичаїв. Треба її частіше в люди вивозити (Л. Укр., III, 1952, 508); Вендер, як світовий чоловік, поскладав усім визначним людям міста Б. візити (Мак., Вибр., 1954, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 95.