Про УКРЛІТ.ORG

світнути

СВІТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., однокр., діал. Блиснути. — Їла мене нечисть усяка, гидка черва, та… не доїли, не доточили… вискочила-таки!гучно скрикнула вона, хижо світнувши очима (Мирний, IV, 1955, 333); Раптом,як світнула блискавиця,пригадав русалку коло дуба (Вас., Вибр., 1950, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 95.

вгору