СВІ́ТЛІСТЬ, лості, ж.
1. Властивість за знач. сві́тлий 1-8. І заблукай по присмерку алей Ще глибше в ніч розспіваної млості; В ній полохливість, і зухвалість в ній, І світлість звуків, мов роса на зелі (Бажан, Роки, 1957, 283).
2. Титулування деяких можновладних осіб у дореволюційній Росії, звичайно із займенниками ваше, його, її, їх. Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Ю. Янов., II, 1958, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 92.