СВІ́ЖІСТЬ, жості, ж.
1. Властивість і якість за знач. сві́жий. Свіжість продуктів; Свіжість білизни; Свіжість трави манила здалека, а медовий запах квітів наповнював повітря (Кобр., Вибр., 1954, 156); В редакційних кімнатах віяло свіжістю щойно вимитих підлог (Жур., Нам тоді.., 1968, 47); Твори Руставелі — ані в огні не горіли, ані в воді не тонули! І були вічні в своїй свіжості, і були оптимістичні, тверді-непорушні (Тич., III, 1957, 61); Новаторство в мистецтві — це не штукарство, не трюк, не мода. Це свіжість погляду митця на світ, більша, ніж у звичайної людини (Літ. газ., 12.I 1962, 3).
◊ Не пе́ршої сві́жості: а) не дуже чистий; б) уже відомий, не дуже новий. Прийшли Юхим з Мухою. Але нових ніяких не принесли вістей. Ото, що Дудка Панас із Митром виїздили, та й вже… Власне, і це вже не першої свіжості — ранішні вісті (Головко, II, 1957, 300).
2. Чисте, прохолодне повітря; прохолода. По нічнім дощичку порох ледве знімавсь над шляхом, свіжість така округи, і широта, й благодать, що не надихаєшся (Вовчок, І, 1955, 349); Роман похапцем виходить з сторожки, і свіжість провесни одразу ж охоплює його (Стельмах, І, 1962, 259); Туман, волога, свіжість літньої ночі студили гарячу голову (Тют., Вир, 1964, 321); * Образно. Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди,— хоч пропадай! (Мирний, V, 1955, 347).
3. Гарний, здоровий вигляд. В тюремних мурах залишила вона свою свіжість (хто б сказав, що їй всього двадцять п’ять років?) (Вільде, Сестри.., 1958, 393); Ні врода, що в сестрі цвіла, Ні свіжість.. У ній привабить не могла (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 55); // перен. Безпосередність у почуттях, сприйнятті. — Дивлюся я на вас і в глибині душі заздрю: прожити таке життя,.. посивіти на роботі і зберегти таку мрійність, таку свіжість почуттів (Собко, Справа.., 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 80.