СВІЖОЗВЕ́ДЕНИЙ, а, е. Який недавно або тільки що звели. Вийшов [Левко] на подвір’я до коней, що стояли в свіжозведеній, ще не покритій стаєнці (Стельмах, І, 1962, 604).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 81.