СВІЖОВИ́КОПАНИЙ, а, е. Який недавно або тільки що викопали. Неподалік від церкви, на майдані, помітив [Капніст] людей коло свіжовикопаної ями (Полт., Повість.., 1960, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 81.