СВІЖИ́ТИ, и́ть, недок., рідко. Те саме, що освіжа́ти. Холодне повітря свіжило, весною пахло навкруги (Ле, Мої листи, 1945, 87); Господарка.. лагодила на столі квіти, що скрашали накритий до бенкету стіл і свіжили темні шпалери кімнати (Досв., Вибр., 1959, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 80.