СВІДЕРО́К, рка́, ч., діал. Зменш. до сві́дер. Бере [Тимофій] свідерок і однією рукою вміло ввірчує його в дерево (Стельмах, II, 1962, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 76.