СВЯЩЕ́НСТВО, а, с.

1. Сан священика; служба священика. Зістався в сумних покоях сам Харитін, з своїми думами та мріями про священство та про Онисю (Н.-Лев., III, 1956, 12).

2. збірн. Священики, священнослужителі. Кажуть, що цілий номер переповнений був напастями [нападками] на «Просвіту», на священство, на церкву (Кол., Терен.., 1959, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 107.

свяще́нство — таїнство, в якому єпископ передає обраному канди­датові духовну владу і Божий наказ повнити таїнства і пасти отару Христову; також сан священика, його служба; у збірному значен­ні — священики, священнослужи­телі.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 533.