СВЯТО́ЧНО, рідко. Присл. до свято́чний. Їхала [Катерина] селом серед святочно вбраних людей (Хотк., II, 1966, 258); Сиві діди у чумарках святочно простували до молитви (Панч, На калин. мості, 1965, 42); // у знач. присудк. сл. Усім було дуже добре, усім було якось святочно на душі (Вовчок, Вибр., 1937, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 106.