СВЯТОТА́ТЕЦЬ, тця, ч. Той, хто вчиняє святотатство. І в народній моралі, і в класичній літературі зрада коханому.. розглядалась як найчорніша підлота; людина, яка віддала перевагу багатству над любов’ю, вважалась ..святотатцем (Рад. літ-во, 3, 1958, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 105.