СВОЄЧА́СНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до своєча́сний. Радянську владу та її заходи сприймав [Храпков] як вони є, не заглиблюючись у суть справи, не домірковуючись про доцільність, про своєчасність (Ле, Міжгір’я, 1953, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 100.